Міста в гармонії з природою: як містам в Придунав'ї пристосуватися до зміни клімату

У попередніх статтях циклу ми розповіли про те, що робити населенню регіону, щоб пристосуватися до наслідків зміни клімату. Ми говорили про адаптацію сільського господарства і риборозплідної галузі, а також ділилися простими порадами, що допомагають людям зменшити свій вплив на природу.


Але не все можна зробити своїми силами, деякі заходи повинні бути здійснені на рівні міста, селища або регіону. Хоча Ви можете вплинути і на це, сповістивши відповідальних осіб про проблеми, які Ви спостерігаєте, і простеживши за їх рішенням.

Що нам сніг, що нам спека, що нам дощик проливний...

Один із наслідків зміни клімату – частішими і більш руйнівними стануть екстремальні погодні явища, такі як шторми, шквали, сильні зливи і снігопади, грози та град. Через сильні дощі і шторми можуть бути підтоплені території і інфраструктура, частішими і більш руйнівними стануть повені на Дунаї. У прибережних районах області цей процес загострюється підвищенням рівня моря.

Якщо вчасно спрогнозувати ці явища і підготуватися до їх наслідків, можна уникнути значних економічних втрат і руйнувань.

У зоні потенційного затоплення слід виявити всі об'єкти господарської інфраструктури (особливо склади отрутохімікатів і паливно-мастильних матеріалів, ферми і т.п.) і по можливості винести їх за її межі. Там, де це недоцільно, можна побудувати місцеві протипаводкові дамби, які захищатимуть населені пункти та стратегічно важливі об'єкти.

Під час сильної зливи місто може підтоплюватися не тільки через велику кількість опадів за короткий проміжок часу, а й у тому випадку, якщо воді нікуди стікати, не налагоджений процес відтоку. Саме тому в зоні ризику можливого затоплення (наприклад, в Рені, Ізмаїлі, Кілії) необхідно прочистити старі та побудувати нові зливові каналізаційні та дренажні системи з запасом пропускної потужності. Вони будуть швидко відводити дощову воду, і міські райони не затоплюватимуться.

У прибережних зонах не можна будувати стаціонарні будинки і інфраструктуру, в тому числі туристичну, тому що вони можуть бути пошкоджені під час сильного паводку. Українське законодавство забороняє будівництво об'єктів в 100-метровій прибережній зоні, але цю заборону часто порушують, тому що багатьом людям хочеться милуватися плавними водами річки з вікон свого будинку. Але природа може покарати забудовника, адже навіть найвищі ділянки, які не затоплювалися багато десятків років, можуть підтоплюватися під час особливо сильних історичних повеней. Якщо будівля вже побудована і знаходиться в зоні можливого затоплення, її можна адаптувати до підтоплення шляхом спеціальної реконструкції стін і підлоги будинку.

Роман Сізо, GIS фахівець «Центру регіональних досліджень», вважає: «Необхідно створити карти і моделі, щоб можна було прогнозувати наслідки зміни клімату, затоплення, ерозії, стихійних лих та ін. Це допоможе визначити поселення і об'єкти, які знаходяться в зоні ризику. Також необхідно завчасно отримувати інформацію про можливі стихійні лиха. З цією метою треба встановити в регіоні метеорологічний радар і розвивати систему раннього попередження про екстремальні погодні явища».

Повені призводять до забруднення води, що негативно впливає на здоров'я людей. Тому на рівні місцевої влади необхідне планування заходів з охорони здоров'я в період повеней.

Тепліше... ще тепліше... спекотно!

За прогнозами вчених до 2050 року температура в регіоні підвищиться на 1-1,5°С. Через це скоротиться холодний період року, збільшиться кількість спекотних днів, частішими та сильнішими стануть посухи. В результаті цього погіршиться якість води в річках і озерах.

«Через підвищення температури в спекотну пору року більше страждатимуть люди, схильні до серцево-судинних захворювань. Легше переносити спеку допоможуть парки та зелені насадження в містах. Рослини створюють таку бажану в спеку тінь, а також охолоджують повітря. На одного жителя населеного пункту повинно припадати від 7 до 15 м2 зелених насаджень», – каже Катерина Куракіна, представник Всесвітнього фонду природи в Україні.

Посухи призведуть до того, що в населених пунктах буде відчуватися нестача води. Міста і села повинні підготуватися до цього, для чого потрібно продумати екстрені заходи на випадок посухи та низького рівня води в Дунаї і Придунайських озерах. А також визначити, хто потребує подачі води в першу чергу. Для сільських населених пунктів потрібно впровадити централізовані системи водопостачання.

Джерелами води в період посух можуть стати підземні води. Їх запаси треба розвідати і оцінити, створити систему групового водопостачання з цього джерела. Не зайвим буде і відновлення занедбаних свердловин. Утримати воду в спеку допоможуть окремі елементи ландшафту, такі як ставки і водосховища.

У деяких містах області для покращення водопостачання можуть бути реалізовані цілком конкретні кроки. Наприклад, м. Болград може отримувати воду з центральної глибоководної частини озера Ялпуг. Але потрібно обов'язково поліпшити обмін води озера з Дунаєм.

Чистота - запорука здоров'я!

Через підвищення температури на звалищах більш активно гнитиме сміття, шкідливі продукти розкладання якого отруюють повітря, ґрунт і воду. Тому замість створення звалищ, що несуть загрозу здоров'ю людини і природі, було б непогано запровадити систему роздільного збору та переробки сміття, а також інші сучасні методи та технології поводження з твердими побутовими відходами. За кордоном і в деяких містах України роздільний збір сміття вже показав свою ефективність. Сміття не забруднює навколишнє середовище, а папір, метали, пластик та інші відсортовані відходи можуть використовуватися повторно. Це скорочує витрати на виробництво і зменшує споживання нових природних ресурсів.

Ми вже згадали, що в результаті всіх цих процесів буде значно погіршуватися якість води. Щоб впоратися з цією проблемою в деяких населених пунктах області можна побудувати станції з очищення каналізаційних вод.

«Ще один ефективний спосіб очистки стічних вод, абсолютно нешкідливий та безвідхідний створення біоплато. Біоплато – це система очистки стічних вод, яка заснована на природних процесах розкладання забруднюючих речовин з використанням фітотехнологій. Біоплато можуть бути двох основних типів: з вертикальною фільтрацією, коли стічні води проходять через товщу фільтруючого матеріалу (піску, гравію), пронизаного кореневищами рослин, і горизонтальні, коли забруднені води проходять через систему розташованих один за одним (каскадом) невеликих водойм. Кожну водойму заселяють різними видами рослинності – від вищих водних рослин до одноклітинних водоростей. Вода, протікаючи через всі водойми, очищується від органічного та інших забруднень і може бути повернута в річку чи використана повторно, – каже Олег Дьяков, науковий співробітник «Центру регіональних досліджень. – До того ж, добре зростаючу в родючих умовах рослинну масу можна використовувати на корм тваринам або переробляти на добриво. Біоплато доцільно будувати на сільських територіях, тому що ці системи займають порівняно велику площу і можуть ефективно очищати невеликі обсяги стоків. Крім того, вони зручні, довговічні і недорогі в будівництві та експлуатації».

На думку Олександра Волошкевича, директора Дунайського біосферного заповідника НАН України: «Всі названі негативні погодні явища, а також руйнування місць мешкання та поширення нетипових для нас видів тварин і рослин, можуть відчутно впливати на природні багатства регіону, його біорізноманіття. Засобом адаптації в даному випадку може бути відновлення деградованих плавнів і розширення площі охоронюваних територій. Наприклад, слід створити окремий національний або регіональний ландшафтний парк і включити в нього озера Кугурлуй та Картал».

Важливе значення в боротьбі з наслідками зміни клімату має широке інформування громадськості про наявні проблеми та шляхи їх вирішення. До цієї роботи повинні активно підключатися громадські організації, школи, державні установи та екологічні активісти.

У плани і стратегії розвитку населених пунктів у дельті Дунаю мають бути включені сучасні наукові дані, а також поради та напрацювання вчених як України, так і інших країн.




За більш детальною інформацією звертайтесь:

Катерина Куракіна,
Менеджер зі зв'язків з громадськістю WWF в Україні,
моб: 095 28 99 822,
e-maіl: Katya.Kurakina@wwfdcp.org

Більше про проект «Адаптація Дельти Дунаю до кліматичних змін шляхом інтегрованого управління водними та земельними ресурсами»: http://wwf.panda.org/dd_climate_adaptation