Показ дописів із міткою foliage_ua. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою foliage_ua. Показати всі дописи

Рослинний світ

ФЛОРА

Квіти латаття білого - виду, занесеного до Червоної книги України
Відповідно до флористичного районування територія Дунайського біосферного заповідника належить до степового Придунайського історико-географічного району [Дубовик О.Н. и др., 1975]. Тут зростає значна кількість видів, суцільні ареали яких знаходяться в більш північних регіонах, не властивих флорі степової зони в цілому. Район досліджень має цілий ряд флористичних відмінностей, на підставі яких Ю. Р. Шеляг-Сосонко і Д.В. Дубина [1984] зарахували територію Кілійської дельти Дунаю до Нижньодунайського дельтового флористичного підрайону Нижньодунайского  історико-географічного району.

Флора Дунайського біосферного заповідника нараховує 1561 вид, з яких вищих судинних рослин – 970 видів. Серед них рідкісними та зникаючими є 134 види рослин.

З висоти декількох сотень метрів Кілійськая дельта Дунаю виглядає безкрайніми просторами Phragmites australis, серед яких більш темними плямами виділяються біогрупи з Salix cinerea, а уздовж основних водотоків - смуги в 50 - 200 м ширини деревинно-чагарникової рослинності з Salix alba, S. fragilis, Populus nigra, P. deltoides. На приморських косах вузькими і довгими смугами шириною в 10 - 30 м декількома рядами вздовж лінії пляжу розташовуються густі зарості чагарників з Hippophae rhamnoides, Elaeagnus angustifolia, E. argentea і Tamarix ramosissima. Внутрішні водойми здебільшого покриті співтовариствами з Trapa natans, Nymphaea alba, Nuphar lutea, Nymphoides peltata. Вздовж крайки повз самий берег великих і малих водотоків смуги звичайної повітряно-водяної рослинності з Phragmites australis, Typha angustifolia, T. latifolia, Sparganium erectum і ін.
В залежності від розташування відмінності рослинного покриву характерні не тільки щодо приморської, але і прируслової частин заповідника. У північній частині заповідника переважають болотний, засоленно-болотний і луговий типи рослинності, у південної – виділяються великі площі деревинно-чагарниковій, водяній і болотний, у східній - псаммофітний і галофітний і в західній – болотний і лісовий.

У цілому, рослинний покрив заповідника, як і всієї Кілійської дельти Дунаю, відрізняється від такого інших великих рік Північного Причорномор'я великою питомою вагою водяних і болотних співтовариств. Вони займають близько 80% площі.

Рослинність заповідника являє собою цілісний природний  комплекс плавнево-літоральної екосистеми. Вона представлена угрупованнями різних типів організації, що генетично відрізняються один від одного - від напівпустельного до водяного, і розглядається як комплекс різних типів рослинності - водяного, болотного, лугового, солонцевого і солончакового, псаммофітного і лісового. Вони формуються і розвиваються під впливом природних і антропогенних процесів у дельті Дунаю. Основними факторами, що визначають їхнє розташування і територіальне співвідношення є гідрологічний режим Дунаю і характер взаємодії водотоків Дунаю і моря.
У рослинному покриві заповідника можна виділити чотири основних комплекси, що пов'язані з історичним і просторовим розвитком цієї території. Це плавнево-літоральний комплекс (вторинна дельта Кілійского гирла Дунаю), аренний (Жебриянське пасмо), плавневий (Стенцівсько-Жебриянівські плавні) і лучно-болотний (острів Єрмаков). Окремо необхідно виділити штучну екосистему водосховища Сасик, яке у 80-х роках було видокремлено дамбою від моря та опріснене шляхом з’єднання з  Дунаєм каналом Дунай-Сасик, який роз'єднав Стенцівсько-Жебриянівськи плавні. В наслідок цих подій водосховище стало найбільш збідненою в флористичному плані водною екосистемою.

Рослинність заповідника, будучи цілісною структурою, містить у собі угруповання генетично різних типів – від напівпустельного до водяного. Видове багатство екотопів не має прямої залежності від їхніх площ у заповіднику. Так, у болотних екосистемах, що складають більше за 60% території, зростає всього 68 типових болотних видів (шосте місце за чисельністю). При цьому 50 видів зростає на незасолених болотах і 18 - на засолених.

Перше місце за видовим багатством займають синантропні види 363 (включаючи адвентивні), однак, на території заповідника зайняті ними площі незначні (близько 2%), причому в основному це ділянки занедбаних городів та трьох островів - о-ва Єрмаков, Шабош і Прорвин, яки зазнали найбільших змін в наслідок діяльності людини, перш за все пов’язаних із судноплавством і його супутніми проявами – днопоглиблювальними роботами з скиданням ґрунту на прибережні екосистеми островів.

Лугові екотопи за кількістю видів – 288 займають друге місце. Серед них 234 видів рослин є характерними для прісних лугів, а 54 – для засолених. За площею ця група екотопів займає лише третє місце (7%).

Третє місце за видами степових екотопів (139). Площа ж степової рослинності в заповіднику найменша (менш 1%). Четверте місце по чисельності видів і по площі поширення займають піщані екотопи (близько 5%). На п'ятому місці знаходяться водяні екотопи (69 видів). Однак по займаній площі (близько 10%) вони знаходяться на другому місці після болотної. Меншим числом видів представлені види солонців і солончаків – 50, літоралі - 32 видів. Лісові екотопи в дельті Дунаю складаються з 23 видів дерев та 6 видів чагарників. Зайняті ними площі приблизно однакові. Однак лісові масиви Жебриянського пасма – це штучні екосистеми, де в насадженнях переважає сосна кримська і значно менше зустрічається звичайна. Ліси на пригирлових ділянках островів складаються здебільшого з природних видів верби білої та ламкої, а приморських кіс – з чагарників (обліпихи, маслинки, тамарикса та ін.).

Фонові види необхідно також розподілити за місцем зростання. На  не залісених піщаних аренах зростають Carex colchica, Euphorbia sеguіеrаnа Neck., Artemisia marschalliana Spreng., Centaurea odessana, Bromus squarrosus L., Salix rosmarinifolia L., Medicago kotovii, Crepis ramosissima, Secale sylvestre Host, Chondrilla graminea, Seseli tortuosum L., Linum austriacum L., Cynodon dactylon (L.) Pers., Eragrostis pilosa (L.) Beauv., Gypsophila perfoliata L., Asperula setulosa і ін.; на приморських косах - Leymus sabulosus, Melilotus albus Medik., Eryngium maritimum L., Salsola soda L., Cakile euxina, Medicago kotovii, Artemisia arenaria DC., Gypsophila perfoliata, Hippophae rhamnoides L., Tamarix ramosissima, Elaeagnus angustifolia L. і ін.. Фоновими видами прируслових гряд є Salix alba L., S. fragilis L., S. triandra, Populus nigra L., P. deltoides Marsh., Amorpha fruticosa, Calamagrostis epigeios, Phragmites australis, Alopecurus arundinaceus Poir., Phalaroides arundinacea, Inula sabuletorum Czern. ex Lavr., Tanacetum vulgare L., Carex riparia Curt., C. acutiformis і ін. Для  незатоплюваних і нетривалозатоплюваних слабко засолених або незасолених ділянок плавнів характерними видами рослинності є Elytrigia repens (L.) Nevski, Calamagrostis epigeios, Agrostis maeotica, A. stolonifera L. , A. gigantea Roth., Trifolium repens L., Festuca pratensis Huds., Carex distans L., Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey., Cirsium alatum (S.G. Gmel.) Bobr., Althaea officinalis L. і ін., а для засолених ділянок - Juncus gerardii Loisel, J. maritimus, Schoenus nigricans L., Tripolium vulgare Nees, Suaeda prostrata, Salicornia prostrata, Artemisia santonica L., Plantago salsa Pall., P. cornuti Gouan, Limonium meyeri, Petrosimonia oppositifolia, Puccinellia gigantea (Grossh) Grossh, P. distans (Jacq.) Parl. і ін.

Найбільші площі займає рослинність тривалопідтоплених незасолених ділянок з Phragmites australis, Schoenoplectus lacustris L., Typha angustifolia, Carex riparia, C. extensa, C. distans, C. otrubae Podp., C. acutiformis, Calystegia sepium (L.) R. Br., Salix cinerea і ін. і постійно підтоплених ділянок - Phragmites australis, Carex elata All., C. pseudocyperus L., C. acuta L., C. vesicaria L., Typha angustifolia, T. latifolia L., Glyceria maxima (C. Hartm.) Holmb., Acorus calamus і ін. В приморський частині з періодичним потраплянням солоної морської води до вказаних видів додаються Bolboschoenus maritimus, Eleocharis palustris (L.) Roem et Schutt, Schoenoplectus lacustris і ін.

Водяна рослинність в різних типах водойм заповідника відрізняється в залежності від впливу моря (солоності) та швидкості водної течі. Найбільші площі займають  прісні водойми, у яких фоновими видами є Sparganium erectum, L. Nymphaea alba, Nuphar lutea (L.) Smith, Trapa natans, Stratiotes aloides L., Salvinia natans, Hydrocharis morsus-ranae, Spirodela polyrrhiza, Lemna minor, Ceratophyllum demersum L., Myriophyllum spicatum L. Potamogeton nodosus Poir., Potamogeton crispus L., Potamogeton perfoliatus L. та ін. Для солоноватоводних водойм характерними видами є Ceratophyllum demersum, Potamogeton pectinatus L., Zannichellia palustris, Z. pedunculata Reichenb.
 Найбільше значення мають території приморських новоутворень, а саме нові  приморські піщані острови і відкриті водойми, а також мілководні ділянки навколо островів. Це ті території, на яких відбуваються процеси видо- і формоутворень, а також відзначається зосередження найбільшої кількості живих організмів під час міграції, гніздування, нересту і нагулу.
Загальні списки видів рослин подані у додатках Проекту організації території БЗ.

РОСЛИННІСТЬ
Рослинність Дунайського біосферного заповідника відзначається ценотичним багатством, яке зумовлено екологічними умовами дельти Дунаю, історичними умовами дельтоутворення, кліматичними особливостями регіону та різноманіттям антропогенних впливів. На відносно невеликій площі української частини дельти Дунаю можна виділити ландшафти від напівпустельних до перезволожених та водних. Це обумовлює багатство угруповань генетично різних типів рослинності: водної, прибережно-водної, болотної, лучної, галофітної, лісової та псамофітної. Синтаксономічне багатство різних типів рослинності в заповіднику представлене 208 ассоціаціями і угрупованнями, які об’єднані у 45 союзів, 36 порядків і належать до 25 класів (Дубина та ін., 2003).

Рослинний покрив Кілійської дельти Дунаю, особливо району Дунайського біосферного заповідника, відрізняється від фітосистем інших гирлових областей річок Північно-Західного Причорномор’я більшою часткою водних та болотних угруповань (Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989). Вони займають більше 80% території дельти. Найбільш поширеними в заповіднику є угруповання класів Phragmiti-Magnocaricetea, Potametea i Lemnetea (Дубина та ін., 2003).

Синтаксони прибережно-водної и болотної рослинності класу Phragmiti-Magnocaricetea займають приблизно 60% площі і зосереджені на зниженних рівнинних середньо- та тривалозволоженних ділянках дельтових островів та мілководь водойм і водостоків. Клас Phragmiti-Magnocaricetea репрезентативно представляє крупнозлакові та крупноосокові болота південних регіонів Європи. Разом з тим, функціонуючи в арідних умовах, відрізняється трансформованістю угруповань.

Особливістю вторинної дельти Кілійського гирла Дунаю є значна частка угруповань Caricetum acutiformis, Caricetum pseudocyperi і Typhetum angustifoliae, в той час коли в антропогенно змінених Стенцівсько-Жебриянівських плавнях та у верхів’ях озера Сасик вони майже відсутні і домінують угруповання Phragmitetum communis. Особливістю розповсюдження класів Caricetum acutiformis та Caricetum pseudocyperi в дельті Дунаю є в тому, що на більш молодих територіях (острови Гнеушев, Потапівський, Прорвин, Кубану, Кубанський та ін.)  переважно формуються угруповання класу Caricetum acutiformis. Це пов’язано з більш значним і тривалим  підтопленням. Рідкісним угрупованням цього класу є угруповання  Cladietum marisci  яке відноситься до ІІ категорії рідкісності Зеленої книги України. Це реліктове угруповання зустрічається лише на межі Стенцівсько-Жебриянівських плавнів та Жебриянського пасма.

Зміни у складі угруповань цього класу спостерігаються під впливом гідромеліоративних робіт пов’язаних із забудовою карт намиву для складування пульпи під час днопоглиблювальних робіт, після одамбування островів та після одамбування Стенцівсько-Жебриянівських плавнів. Саме тому найбільших змін цей тип рослинності зазнав на островах Прорві, Шабош и Єрмаків та в Стенцівсько-Жебриянівських плавнях. Другим важливим фактором змін в складі угруповань класу Phragmiti-Magnocaricetea є пожежі. Вони в дельтових угіддях є надзвичайно масштабними та потужними і призводять до змін в складі рослинних угруповань, особливо якщо трапляються в літній період під час посухи.

Синтаксони класів Potametea i Lemnetea більш поширені у водоймах вторинної дельти Кілійського гирла Дунаю. В їх складі зустрічається найбільша кількість рідкісних та зникаючих в регіоні угруповань, в тому числі і занесених до Зеленої книги України. До них належать перш за все угруповання з рідкісними видами рослин, занесеними до Червоної книги України, Trapetum natantis, Trapo-Nymphoidetum peltatae, Nymphoidetum peltatae, Nymphaeetum albo-luteae, Potametum-Nupharetum та ін. Розподіл водної рослинності прямо залежить від ступеня мінералізації води (Клоков, Д’яченко, 1993). Найбільш мінералізованою є вода в приморських водоймах північної та північно-східної частини заповідника, найменш - в південний частині та навпроти великих водостоків: гирла Бистре та Старостамбульске. Тому угруповання водної рослинності в цих частинах заповідника значно відрізняються.

Ще більше відрізняються рослинні угруповання закритих водойм. Так, для водойм північної частини заповідника більш характерними є угруповання Najadetum marinae, Potametum pectinati, Zosteretum marinae та ін., в південній частині – Potametum lucentis, Potametum pusilli та ін., в той самий час. в ізольованих водоймах найбільш поширеними є угруповання Nymphaeetum albo-luteae, Myriophylletum spicaty, Hydrocharito-Stratiotetum aloides. Загалом серед водної рослинності заповідника визначено 56 угруповань (Дубина та ін., 2003).

Необхідно відмітити спрощення структури фітоценозів водойм в останні роки. Воно можливо пов’язано з різким коливанням рівня води в водоймах та її солоності. Разом з тим спостерігається і швидке замулення приморських водойм, що також позначається на формуванні рослинного покриву та його змінах.

Фітоценози лучної рослинності в заповіднику представлені болотно-лучною, справжньо-лучною та засолено-лучною рослинністю. Ценози болотистих лук з угруповань Calamagrostietum epigeios, Convolvulo-agropiretum repentis характерні для малопорушених ділянок прируслових пасм вторинної дельти Кілійського гирла Дунаю з природним промивним режимом. Угруповання остепненних лук (Artemisio santonicae – Elytrigietum elongatae, Schoeno-Plantagietum salsae) займають незначні площі, приурочені до притерасних ділянок та депресій арен і є характерними для Жебриянського пасма та більш розвинених арен островів Кубану, Кубанського та Стамбульського.

Засолено-лучні угруповання представлені класами Bolboschoenetea maritimi, Juncetea maritimi, Asteretea tripolium, Molinio-Juncetea та Festuco-Puccinellietea. Угруповання класу Bolboschoenetea maritimi не мають значного поширення в регіоні у зв’язку з опріснюючою дією водотоків Дунаю. Класи Juncetea maritimi, Festuco-Puccinellietea, Asteretea tripolium, Molinio-Juncetea об’єднують угруповання засолених луків, які зазнали певних змін внаслідок гідромеліорації, високого пасовищного навантаження тощо. Вони знаходяться в різних умовах зволоження від напівсухих до вологих та мокрих. Промивний режим дельти не сприяє їх поширенню. Клас Festucetea vaginatae об’єднує угруповання континентальних європейських сухих луків в дельті Дунаю вони формуються на невеликих за площею підвищених піщаних ґрунтах.

Угруповання класів лучної рослинності формуються на піщано-мулистих новоутвореннях або на ділянках антропогенне змінених внаслідок одамбування, або під впливом випасу худоби. В останньому випадку в залежності від ступеню пасовищного навантаження формується лучна, засолено-лучна або солонцево-солончакова рослинність.

Класи Crithmo-Staticetea, Cakiletea maritimae, Honkenyo peploidis-Elymetea arenarii також включають угруповання засолених луків, але приморсько-прибережних ділянок не порушених діяльністю людини. Ці території є найбільш цінними приморськими новоутвореннями. Але зміни в складі їх фітоценозів, які нами  спостерігаються останніми роками, свідчать про  високу вразливість та загрозу втрати рідкісних видів та угруповань. Про це свідчить перш за все висока частка в угрупованнях приморських новоутворень адвентивних та рудеральних видів, та майже щорічні знахідки на цих територіях нових для території заповідника видів-вселенців.

Клас Agropyretea repentis об’єднує рудеральні ценози з переважанням багаторічних злаків. Його угруповання характеризуються поступовим розширенням площ. Класи Thero-Salicornietea та Salicornietea fruticosae представляють рослинність солонців та солончаків, і займають в заповіднику незначні площі.

Клас Salicetea purpureae займає невеликі площі, які включають заплавні деревинні і чагарникові ценози, В останні роки вони характеризуються поступовим розширенням зайнятих територій, особливо в приморській частині дельти та на руслових новоутвореннях по гирлу Очаківському.