Видовищне явище: у Бессарабії перед міграцією накопичуються величезні зграї міні-соколів

Мешканці Бессарабії в цей осінній період мають змогу спостерігати за унікальним і дивовижним природним явищем – величезними зграями дрібних соколів-кібчиків.

   

 Науковий співробітник Дунайського біосферного заповідника, орнітолог Максим Яковлєв розповідає, що ці хижі птахи формують кількатисячне скупчення перед міграцією до Африки і залишаються на ночівлю в деяких місцях нашого регіону.

 Цього року скупчення дрібних соколів кібчиків спостерігали в околицях Придунайських озер та на деяких водосховищах, що уявляє собою особливо видовищне явище.

    “Ми почали спостерігати за великими скупченнями кібчиків на півдні Одещини десь років 10 тому. Саме цікаве те, що вони скупчуються у величезні зграї саме на ночівлю. Удень можно їх побачити ну десяток, або пару десятків разом, а от коли сонце сідає і вони збираються на ночівлю – починається щось неімовірне. Вони звідусіль починають злітатися в одній точці – спочатку десятками, потім сотнями, потім їх кількість може сягати кількох тисяч. На окремих ділянках ми нараховували по 7-10 тисяч особин! До речі, в перекладі з англійського назва цього птаха переводиться саме як “вечірній сокіл”, тому що ввечері він найбільш активний. Вони спочатку кружляють, кричать, потім сідають на дерева і затихають. А вранці, прокинувшись, знов розлітаються в різні боки на денне полювання”, – розповідає Максим Яковлєв.

    Орнітологи змогли відстежити і вивчити це явище завдяки супутниковому міченню.

   Кібчиків вважають одними з найменших представників в сімействі соколиних – такий собі міні-сокіл. Розміром менше голуба, ця невелика пташка, тим не менш, – хижак, лютий винищувач дрібних гризунів і великих комах. Але незважаючи на те, що він приносить сільгоспугіддям одну тільки користь (поїдають шкідників), фермери і власники водоймищ чомусь полюють на них і намагаються розігнати їх великі скупчення, не розуміючі, що тим самим не тільки знищують цей ставший рідкісним у Європі вид, а й самим собі шкодять.

     Малюк-кібчик важить до 200 грамів, досягає в довжину максимум 34 см і може похвалитися розмахом крил лише в 75 см. Причому, самці цього виду соколів дрібніші за самок, відрізняються вони і по кольору оперення. Дзьоб у кібчика характерний для хижого птаха – гачкуватий, але короткий,  і не такий сильний як у побратимів по сімейству.

     Цей мініатюрний сокіл – птаха соціальна, що для соколиних не властиво. Поодинці ці пташки не живуть, в основному колоніями, досить численними – до 100 пар. Але на цьому «соціалізація» кібчика закінчується. На відміну від інших птахів, що селяться зграями, кібчики не прив’язані до родичів і до гнізда, хоча почуття відповідальності до «дружини», яка висиджує яйця, у них розвинене. Представники цього виду не в’ють гнізда. Не заморочуючись будівельними роботами, вони вважають за краще займати чужі гнізда.

     Кібчики – перелітні птахи. На місце гніздування вони прилітають пізно – в травні, а напередодні холодів, вже в серпні-вересні, повертаються в теплі краї – на зимівлю, скупчуючись перед подорожжю у великі зграї. Саме це природне явище і спостерігають останніми тижнями жителі півдня Одещини. Історично так склалось, що перед відльотом вони на деякий час зупиняються саме тут, у Бессарабії, де у степах і на полях кібчики можуть вільно полювати і накопичити “жирок” перед міграцією.

    "Нажаль, з кожним роком чисельність цих прекрасних птахів у нас зменшується. Це пов’язано зокрема із втратою кормової бази. Зараз фермери використовують багато гербіцидів і всілякої хімії, щоб комах було меньше, боряться з мишами – а це основні складові раціону цих птахів. Кібчики також з кожним роком все більше втрачають місця гніздування, в тому числі через нестачу лісосмуг”, – каже орнітолог ДБЗ.

     Зменшується чисельність цього виду сокола і в межах Європи – кілька років  тому йому навіть повисили природоохоронний статус. Тому дуже важливо зберегти як місця, де він гніздиться, так і місця, де він скупчується перед міграцією. 

 

Фото: Максим Яковлєв