Дунай є другою за розмірами після Волги річкою в Європі (біля 2860 км (1771 миль). Зараз від витоку до гирла Дунай протікає (або створює частину кордону) через десять країн Центральної та Східної Європи: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України. При впадінні в Чорне море Дунай створює дельту на територіях Румунії, України та Молдови. Також басейн Дунаю повністю або частково охоплює території Італії, Словенії, Боснії та Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі, Швейцарії та Чехії.
За комплексом фізико-географічних характеристик Дунай поділяють на наступні три частини:
Верхній (992 км) – від витоку до поселення Генью;
Середній (860 км) – від Генью до міста Турну-Северин;
Нижній (931 км) – від міста Турну-Северин до впадіння в Чорне море.
Для усіх придунайських країн Дунай на окремих ділянках є природним кордоном із сусідніми країнами. В межах територій окремих країн довжина Дунаю складає від 1075 км (Румунія) до 0,4 км (Молдова).
Загальна площа водозбору Дунаю складає 817 тис. км² території Центральної Європи, що перевищує площу України (604 тис. км²) і складає 8% загальної території Європи. За площею водозбору Дунай займає 24-е місце серед річок Землі. Його крайовими точками є 42°12' и 50°05' півн. ш., 8°10' и 29°40' схід. д. Довжина басейну з заходу на схід 1690 км, ширина 820 км, уклін річки 0,237 м/км, висота витоку 678 метрів, висота устя 0 метрів (Електронний ресурс: Вікіпедія).
На території України формується лише 7,3 % річного стоку Дунаю. Середньобагаторічна витрата води Дунаю у вершині дельти (створ м. Рені) становить 6460 м3·с-1, середньорічна витрата Кілійського рукава Дунаю – 3990 м3·с-1. Середньорічний обсяг стоку Дунаю становить 204 км3, Кілійського рукава – 126 км3. В останнє десятиріччя відмічається різке коливання стоку Дунаю від 132 до 236 км3/рік. Незворотній водозбір в українській частині дельти становить в середньому 0,9 км3/рік .
Рівневий режим Кілійської дельти Дунаю характеризується різними показниками і безперервними коливаннями протягом всього року.
Багаторічна амплітуда коливань рівнів становить 3,04 м у створі м. Кілії (відстань від краю дельти – 47 км), 2,39 м у створі м. Вилкове (відстань від краю дельти - 18 км), що з’єдную нижню внутрішню і морську дельти, та 2,09 м у суміжній з дельтою акваторії Чорного моря. Слід зазначити, що амплітуда коливань рівня у вершині дельти становить 6,26 м.
Уклони водної поверхні в Кілійській дельті змінюються в межах 1-7 см/км (Паспорт…, 2008).
У складі зважених часточок переважають мул та глинисті частки, в окремі періоди – дрібний пісок. Значні зміни сталися із вмістом завислих речовин (Гаркавая та ін., 1998). Якщо в 1962-1979 рр. в районі м. Вилкове середньомісячна величина завислих речовин у воді змінювалася в межах 93-242 г/м 3-при максимумі 801 г/м3- (Тимченко, Новиков, 1993), то в 1995-1997 рр. середній вміст завислих речовин знизився до 92,66 г/м3- при діапазоні 61,8-215,1 г/м3- . Ці зміни відбулись внаслідок будівництва водосховищ Джердап-1 та інших (Галецький и др., 1993; Харченко, Ляшенко, 1993), на ділянці яких уповільнилась швидкість течії річки і відповідно збільшилось осідання зважених часточок грунту. Джердап – частина долини Дунаю вище м. Турну-Северин, погранична між Румунією та Сербією. Довжина біля 120 км. В 1964 — 1972 роках Югославією та Румунією при науково-технічній допомозі колишнього СРСР була створена сучасна судноплавна система, були збудовані плотини та дві потужні гідроелектростанції (Джердап I и Джердап II). Вони знаходяться у спільній власності Румунії та Сербії, кожній з цих країн належить половина потужності та вироблення станції. Джердап I є найбільшою ГЭС на Дунаї і однією з найпотужніших у Європі (Електронний ресурс: Вікіпедія).
В зв’язку зі значною каламутністю води в Дунаї вона має низьку прозорість від 0,2 до 0,8 м, при переважаючій прозорості у 0,3-0,4.м.
Швидкість течії в Кілійському рукаві Дунаю складає біля 1, 0 м/сек. при ширині рукаву 500-1000 метрів та середній глибині 10-20 м.
Дельта Кілійського рукава, що розташована нижче м. Вилкове, є найбільш молодою частиною дунайської дельти та новою природною сушею в Європі. Її вік складає близько 400 років, а вік приморської смуги не більше 150 років. Окремі ж острови і коси сформувалися в останні десятиліття. Кілійська дельта є дельтою висунення. В ході еволюції вона пройшла послідовно чотири стадії: однорукавну (1740 – 1800 рр.), малорукавну (1800 - 1865 рр.), коли спільна кількість проток в дельті не перевищувало 20, багаторукавну (1856 - 1956 рр.), коли спільна кількість гирл та рукавів сягала 40 - 60, і знову малорукавний період – з 60 - их років і до кінця минулого сторіччя кількість рукавів зменшилась до 14. З уповільненням процесу висунення в бік моря і зменшенням кількості гирл - рукавів морський край дельти поступово вирівнювався. Після 1930 року уздовж берегової лінії почали формуватися піщані пляжі. Їх спільна довжина поступово збільшувалася і за останні 50 років сягла 20 км. Довжина морського краю дунайської дельти дорівнює майже 180 км. Останнє десятиріччя у зв’язку з висуненням дельти на більші глибини, підвищенням рівня моря і зменшенням стоку дунайських наносів збільшення площі дельти дещо уповільнилось і складає в середньому біля 1 км² на рік (Михайлов і др. 2004).
Кілійський рукав є головним руслом дельти Дунаю за стоковими і морфометричними характеристиками. По мірі наближення Кілійського рукава до моря від нього відходять дрібні рукави. За даними вимірів, які проводилися в усті Дунаю з середини ХIX століття, доля Кілійського гирла в річному стоку ріки складала максимум у 1893 р. – 72,8%. Потім послідував період зниження цього показника: 1921 р. – 68,0%, 1943 р. – 66,8%, 1956 г. - 62,6 %, зараз вона зменшилася до 49%.
На зменшення стоку Дунаю через Кілійське гирло значний вплив мало спорудження кам’яної струмоспрямовуючої дамби довжиною 430 метрів у 1902 р. біля мису Ізмаїльський Чатал при вході зверху в Тульчинське гирло. Це збільшило витрату води в Тульчинському, а, відповідно, і в Сулинському гирлі та забезпечило можливість проходу морських судів з моря в Дунай через Сулинське гирло, яке починається в 16,6 км нижче Ізмаїльського Чаталу. Протягом періоду 1858 -1902 років діяла програма по спрямленню меандрів Сулинського гирла, щоб зробити його придатним для навігації. Згідно з цією програмою рукав став коротшим на 25 % ( з 83,3 до 71 км).
Ці роботи викликали зростання швидкості течії та збільшення стоку – якщо сток Сулинського гирла у 1860 році складав 7% від загального стоку Дунаю, у 1928 році – 15%, зараз він сягнув 20%. У 1984 -1988 роках подібна програма була запроваджена у гирлі Святого Георгія, воно стало коротшим на 31 км, і відповідно зросли швидкість течії та збільшився стік.
В сучасних умовах Дунай щорічно приносить в устєву частину в середньому 208 км³ води (Михайлов, 2004). Приблизно 7,2 % цього обсягу (15 км³) формується на території України (річки Вуж, Тіса, Сірет, Прут). Приростання в самій дельті незначне – біля 1,5 км³. Незважаючи на збільшення обсягів незворотнього водоспоживання в басейні, яке сягає приблизно 10,5 км³/рік води (Линник, 1990), витрати Дунаю в усті за останні десятиліття дещо зросли – з 6290 (середні за 1921 -1960 рр.) (Алмазов, 1963) до 6590 м³/с (1971-2002).
Дельта розділяється між Румунією та Україною у співвідношенні 4:1. Румунська частина знаходиться під захистом біосферного резервату і з 1991 року включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Рішенням ЮНЕСКО від 02.02.1999 р. Дунайський біосферний заповідник НАН України отримав міжнародний сертифікат біосферного резервату. Цим же рішенням ЮНЕСКО був створений єдиний румунсько-український білатеральний резерват "Дельта Дунаю". Загальна площа біосферного резервату «Дельта Дунаю» складає біля 5800 км2, власне дельти Дунаю – 4180 км2, з яких 82 % знаходяться в Румунії, а 18 % - на Україні (Електронний ресурс: Вікіпедія).
Література:
Алмазов А.М. Гидрология устьевых областей рек. – К.:Изд-во АН УССР, 1962. – 252 с.
Галецкий Л.С., Яковлев Е.А, Сляднев В.А., Стеценко В.С. Региональная оценка изменений геологической среды в басейне Дуная // Водные ресурсы. – 1993.-20, №4. – С.430-435
Линник П. Н. Формы нахождения и основные закономерности миграции приоритетных тяж. метал лов в поверхностных водах суши (на примере водоёмов и водотоков Украинской ССР): Автореф. дис. д-ра хим. наук.- М.,1990.-34 с.
Линник П.Н., Гаркавая Г.П., Журавлева В.А., Грубина Н.А. Гидрохимический режим и качество воды р.Дунай // (Мат-лы I Междун. комплексной экспед. (март 1988 г.). – Рук. деп. в ВИНИТИ, 12.09.89. №5807-В89. – 25с.
Михайлов В. Н. и др. Гидрология дельты Дуная
// М.; ГЕОС, 2004, 448 с.
Паспорт водно-болотного угіддя міжнародного значення «Кілійське гирло», 2008.
Тимченко В.М., Новиков Б.И. Эколого-гидрологическая характеристика Дуная и придунайских водоемов в пределах Украины // Гидроэколог. украинского участка Дуная и сопредельных водоемов.- Киев: Наук.думка, 1993. – С. 7-22.
Харченко Т.А., Ляшенко А.В. Структурно-функциональные характеристики макрозообентоса водных экотонов как индикаторный показатель их границ // Гидробиол. журнал. – 1996. – 32, вып.2 – С. 3-11.
(Електронний ресурс: Вікіпедія)
HeaderLogo
Национальная академия наук Украины
Дунайский биосферный заповедник
