From DBR.ORG.UA
Шановний Георгію Георгійовичу!
Адміністрація Дунайського біосферного заповідника (далі ДБЗ) та ряд керівників підприємств м. Вилкове отримали рішення № 80 від 22 грудня 2008 року заступника Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Черевко В.М., в якому забороняється з 1 січня 2009 року використання природних ресурсів на території ДБЗ. Цим рішенням на площі більш ніж 50 тис. га заборонені зимова заготівля очерету, рибальство, туризм, випас худоби, експлуатація піщаних кар’єрів, ведення лісового господарства і т.д. Варто зазначити, що окремим рішенням було зупинено будівництво і добре відомого Вам судноплавного шляху Дунай-Чорне море через гирло Бистре, про величезне значення якого для держави так багато говорилось останні п’ять років.
Своє рішення В.М. Черевко базує на результатах позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної з 17 по 21 листопада 2008 року на території ДБЗ старшим державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища Штогрином В.М. Ця позапланова перевірка відбулася на основі листа до Вас 31 жовтня 2008 року трьох народних депутатів України. Ознайомившись з листом депутатів (на незвичному для нас бланку депутатського об’єднання «Контрабанді-Стоп»), ми не знайшли там жодного слова про заповідник і не зрозуміли мету приїзду комісії саме до нас. Коли ми попрохали у Штогрина В.М. перелік питань, то його взагалі не виявилось. Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» чітко встановлено, що при проведенні позапланових перевірок (а саме такий характер мала перевірка 17-21 листопада 2008 року), обов’язковою вимогою є з’ясування лише тих питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланового заходу з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення позапланової перевірки. Лише наступного дня Штогрин В.М. написав на свій власний розсуд перелік питань перевірки.
В пункті 9 ст. 7 зазначеного Закону підкреслюється, що розпорядчий документ органу державного контролю, а саме таким документом є рішення Черевко В.М., не пізніше 5 робочих днів з дня складання акта надається суб’єкту господарювання (в даному випадку ДБЗ) для виконання. Ця вимога заступником Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Черевко В.М. була повністю проігнорована: акт перевірки було складено 21 листопада 2008 року, а відповідне рішення про заборону було прийнято більш ніж через місяць - 22 грудня 2008 року, а саме рішення адміністрація ДБЗ отримала лише 30 грудня 2008 року. Таким чином, перевірка як незаконно почалася, так таким же незаконним рішенням і закінчилась.
З самого початку роботи комісії головна претензія В.М. Штогрина стосувалась відсутності зонування ДБЗ. Ми пояснили, що зонування території ДБЗ встановлено Указом Президента України «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» від 2 лютого 2004 року № 117 (див. додаток 1 до названого Указу). Зонування території є складовою частиною і Положенням про ДБЗ, затвердженого нещодавно наказом Мінприроди України від 22 жовтня 2008 року № 538.
Зонування, згідно вимог ст. 17 і ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», є глибинною характеристикою біосферного заповідника, його обов’язковою невід’ємною складовою частиною. Без зонування заповідний об’єкт не може мати статус біосферного заповідника і з точки зору міжнародного законодавства. Нашому заповіднику вже 10 років, щодо його функціонування вийшло три Укази Президента України, в назвах яких постійно був присутній термін «біосферний заповідник». Відповідне зонування ДБЗ було у розпорядженні ЮНЕСКО, коли воно своїм рішенням 2 лютого 1999 року включило ДБЗ у світову мережу біосферних заповідників у складі румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю». А працівники Державної екологічної інспекції
України заявляють, що у ДБЗ не проведено зонування?!
Хоча Штогрин В.М. чомусь наполягав, що як Указ Президента, так і затверджене Вами Положення є незаконними, але з кінцевого варіанту акту він ці твердження все-таки вилучив і ми підписали акт. Проте, без всяких посилань і аргументів, твердження про відсутність зонування з’явилось в рішенні Черевко В.М..
Саме рішення розпочинається констатацією відсутності у ДБЗ Проекту організації території. Проте в Указі Президента України від 2 лютого 2004 року № 117 знову ж таки чітко записано, що цей проект має розробити саме Мінприроди. Необхідно звернути увагу на те, що Черевко В.М., посилаючись на результати зазначеної перевірки, приводить твердження, які повністю відсутні в акті перевірки. В акті нічого немає про відсутність у ДБЗ зонування, про відсутність погодження Держекоінспекції матеріалів щодо встановлення лімітів на 2009 рік, про надання лімітів і дозволів на використання природних ресурсів на території ДБЗ, цитуємо дослівно «... без урахування всіх підприємств, установ, організацій, що перебувають у межах території природно-заповідного фонду», хоча як ліміти, так і дозволи видають органи Мінприроди. А саме ця інформація , як видно із змісту рішення, лежить в основі введеної заборони. Цей перелік можна продовжувати і ми детально виклали його в судовому позові щодо рішення Черевко В.М.
В судовому позові ми пояснили ситуацію щодо функціонування рибстанів на території ДБЗ. Але якщо у деяких риболовецьких організаціях навіть і не було повного пакету дозвільних документів на будівництво житла на риболовецьких станах, то для цього юридично існують інші заходи адміністративного впливу, а незрозуміла і масштабна заборона використання природних ресурсів на всіх 50 тис. га території заповідника.
Безумовно, що таке рішення в умовах нинішньої фінансово-економічної кризи викликало шок і глибоке обурення в численних колективах природокористувачів. Досить лише сказати, що в сфері заготівлі очерету працює близько 1000 місцевих жителів, на всій території заповідника рибний промисел здійснює біля 600 рибалок, в сфері туризму задіяно біля 300 чоловік, 320 сімей м. Вилкове мають городні ділянки на островах, а 60 сімей випасають худобу і т.д.
На екстреному засіданні Науково-технічної-Координаційної ради ДБЗ 24 керівника підприємств-користувачів підготували і завірили печатками своїх установ звернення до Президента України, Прем´єр-міністра України та на Вашу адресу. Зараз вони вже закономірно ставлять питання про необхідність компенсації збитків, які очевидні, легко обчислюються та доказуються у суді.
Адміністрація ДБЗ вважає за необхідне підкреслити природоохоронні та еколого-освітні наслідки цієї заборони. Ми дуже добре знаємо, що при вимушеному безробітті розпочинається браконьєрство, рубка дерев та інші порушення природоохоронного законодавства. Для прийняття такого рішення Держекоінспекціі немає жодних природоохоронних підстав і воно дискредитує саму ідею заповідності, адже за межами ДБЗ люди спокійно працюють. Як після цього переконувати місцеве керівництво та природокористувачів розширити заповідник згідно Закону України «Про екомережу»? Як створювати нові заповідні об’єкти?
Перевірка ДБЗ здійснювалась відділом екологічного контролю рослинного світу та природно-заповідного фонду, який очолює С.С. Комарчук, тому ми не чекали іншого результату як від перевірки, так і від підготовки самого рішення. Свого часу листом № 239 від 30 грудня 2004 року та листом № 241 від 27 жовтня 2006 року на адресу Міністра Мінприроди України ми наводили численні факти тієї шкоди, яку завдав ДБЗ С.С. Комарчук. Саме він відповідав і за розробку Проекту організації території ДБЗ, про який йдеться у рішенні заступника Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Черевко В.М. Проте з виділених для цього ДП «Дельта-Лоцман» 360 тис. грн. розробнику Проекту – Укр НДІЕП в Харків не поступило ні копійки, жодний його співробітник не зміг приїхати в ДБЗ. В результаті цього з’явився чисто описовий, а не управлінський документ з величезною кількістю помилок, який не може бути погоджений.
Враховуючи велику шкоду, нанесену С.С. Комарчуком природно-заповідного фонду держави в цілому, громадськість України з початку 2005 року проводила спеціальну акцію «Ні Комарчуку в Мінприроди», піком якої стало пікетування 31 березня 2005 року будинку Міністерства. Після цього С.С. Комарчук звільнився і ніхто не міг подумати, що він знову буде працювати в Мінприроди та ще й на такій посаді, і все розпочнеться з початку...
Переконливо просимо Вас, Георгію Георгійовичу, відмінити вищезазначене рішення Держекоінспекції та прийняти міри до відповідних посадових осіб щодо неприпустимості повторення такої ситуації в майбутньому.
З повагою,
директор Дунайського
біосферного заповідника
О.М. Волошкевич
